У законодавстві немає визначення поняття «недійсний правочин». Цей інститут складно ефективно застосовувати зокрема й через те, що існує багато суміжних термінів, які вживають у нормативно-правових актах і судовій практиці: недійсність, нікчемність, оспорюваність, неукладеність, нечинність, розірвання договору тощо.
З’ясуймо, які правочини законодавство визнає дійсними і до яких наслідків можуть призвести порушення умов правочину.
Умови, за яких правочин є дійсним
Правочин — це дія особи, спрямована на те, щоб набути, змінити або припинити цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України; ЦК).
Правочин правомірний, якщо закон прямо не встановлює його недійсності або якщо суд не визнав його недійсним (ст. 204 ЦК).
Презумпцію правомірності правочину можна спростувати, коли:
- закон прямо встановлює недійсність правочину (нікчемний правочин);
- оспорюваний правочин суд визнав недійсним.
Якщо презумпція правомірності правочину не спростована, усіх прав сторін пр...
