Укладення договору: істотні умови, форма та порядок підписання

Договір вважають укладеним, коли сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов (ст. 638 Цивільного кодексу України; ЦК).

Істотні умови договору — це ті обов’язкові пункти договору, які сторони мають узгодити, щоб документ був дійсним. Вони закріплюють предмет договору, регламентують права та обов’язки сторін, визначають основні положення угоди. Якщо істотні умови відсутні, договір вважають недійсним, або таким, що не створює юридичних наслідків.

Частина друга статті 638 ЦК закріплює, що істотними умовами договору є предмет договору, а також умови, які законодавство визначає як істотні або ті необхідні для договорів цього виду. Також істотними можуть бути всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін договору потрібно досягти згоди.

Для кожного типу договорів законодавство може передбачати окремі істотні умови. Для договорів найму, до прикладу, істотними будуть:

• предмет: майно, яке наймодавець передає наймачу у володіння та користування;
• ціна: розмір плати за найм;
• строк договору: строк, на який передають майно у найм (ст. 760—763 ЦК).

Істотні умови договору для певних типів договорів також визначають Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX та інші нормативні акти.

Коли договір вважають укладеним

Договір вважають укладеним із моменту, коли особа, яка направила пропозицію укласти договір (оферта), отримала відповідь про прийняття такої пропозиції (акцепт).

Однак є нюанси:

• якщо за законодавством, щоб укласти договір, необхідно передати майно або вчинити іншу дію, договір вважатимуть укладеним із моменту, коли передали майно чи вчинили певну дію;
• договір, який потрібно посвідчити нотаріально, вважають укладеним із моменту такого посвідчення (наприклад, договір оренди транспортного засобу за участю фізичної особи; ч. 2 ст. 799 ЦК).

Зазначимо, що нотаріально посвідчувати договори потрібно у випадках, коли таку потребу прямо встановлює законодавство. Наприклад, договір дарування нерухомої речі укладають у письмовій формі та обов’язково нотаріально посвідчують (ч. 2 ст. 719 ЦК). За домовленістю сторін будь-який договір може бути нотаріально посвідчений (ст. 209 ЦК).

Які вимоги до форми договору

Відповідно до статті 205 ЦК сторони можуть вчиняти договір усно або письмовій (електронній) формі. Сторони самостійно обирають форму правочину, якщо інше не встановлює закон (наприклад, договір ренти потрібно укладати у письмовій формі; ч. 1 ст. 732 ЦК).

Наразі сторони мають право укладати договір не лише у паперовій, а й в електронній формі. Якщо є домовленість укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, його вважають укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК). Правочин вважають вчиненим у письмовій формі, якщо сторони виразили волю за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку (ч. 1 ст. 207 ЦК).

Основні правила укладення договорів в електронній формі визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII.

Хто може бути підписантом договору та які повноваження сторін