СИТУАЦІЯ
У договорі між юридичними особами неможливо указати вартість товару в гривні. Якщо вказано «гривневий еквівалент євро», є вирішення проблеми? Чи є інші шляхи вирішення питання? Чим вони регламентовані?
РІШЕННЯ
Чинне законодавство, дійсно, передбачає, що основні розрахунки між контрагентами, зокрема зобов’язання, потрібно здійснювати в гривні. При цьому не заборонено зазначати гривневий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Валюта зобов’язання має бути виражена в грошовій одиниці України — гривні або ж сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ст. 524 Цивільного кодексу України; ЦК).
Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, або ж, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 ЦК).