Податкові органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України; ПК). Правові засади податкових перевірок встановлює глава восьма розділу II ПК. Перевірки бувають: камеральними, фактичними та документальними.
Камеральною є перевірка, яку проводять у приміщенні органу контролю виключно на підставі даних, викладених у податкових деклараціях, податкових звітностях та даних із багатьох державних реєстрів. Предметом заходу є перевірка своєчасності надходження всіх декларацій, реєстрації накладних та внесення коригування до надходжень документів.
Оскільки перевірку проводять на основі даних поданої податкової звітності, орган контролю не має права вимагати від суб’єкта господарювання додаткові документи. Однак за підсумками камеральної перевірки орган може ставити запитання.
Фактичну перевірку здійснюють за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Перевіряють дотримання норм законодавства із питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення каси, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання правил оформлення трудових відносин тощо. Її тривалість не має перевищувати десяти діб.
Про фактичну перевірку не попереджають; провадять її двоє і більше осіб органу контролю у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання або його представника. Перевірку проводять за рішенням керівника органу контролю, яке оформлюють наказом. Підстав для прийняття такого рішення декілька. Зокрема, це можуть бути: письмове звернення покупця, невчасне подання звітності, інформація про порушення, надана іншими держорганами та органами місцевого самоврядування, тощо.
Під час документальної перевірки встановлюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати усіх передбачених законом податків та зборів. Документальні перевірки бувають: планові, позаплапланові; виїзні та невиїзні, а також — невиїзні позапланові електронні перевірки. З’ясуємо особливості кожної з них.
Види документальних перевірок
Планові перевірки проводять за планом-графіком, порядок формування якого затвердив наказ Міністерства фінансів України 02.06.2015 № 524 (далі — Порядок № 524).
Планова перевірка є комплексною, її не можна проводити за окремими видами зобов’язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО та зобов’язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами
Розпочати документальну планову перевірку орган контролю може тільки, якщо не пізніше ніж за 10 календарних днів повідомить платника про її початок, вручить копію наказу під підпис або відправить рекомендованим листом. При надсиланні повідомлення десятиденний строк обчислюють від дати відправлення, а не отримання.
Тривалість цього виду перевірок не має перевищувати: 30 робочих днів — для великих платників податків, 10 робочих днів — для суб’єктів малого підприємництва, 20 робочих днів — інших платників податків.
Позапланові перевірки проводять, якщо є підстави та рішення. Підставами можуть бути: невчасне подання податкової звітності; ненадання пояснення на податкову вимогу протягом встановленого строку; виявлення недостовірності даних, зазначених у декларації; подання заперечення на акт перевірки тощо. Позапланові перевірки не можуть тривати понад 15 робочих днів — для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 днів, інших платників податків — 10.
