7 жовтня 2025 року у ВРУ зареєстрували проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо звільнення працівників та інших особливостей трудових відносин на період дії режиму воєнного стану» № 14063-2 (далі — Законопроєкт № 14063-2). Він є альтернативним до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо припинення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, звільнення працівників та інших особливостей трудових відносин на період дії режиму воєнного стану» від 22.09.2025 № 14063 (далі — Законопроєкт № 14063).
Коротко про Законопроєкт № 14063
КЗпП планують доповнити новою підставою, щоб припинити трудовий договір — неможливість встановити місце перебування працівника чи підтримувати з ним зв’язок понад шість місяців поспіль. Також дозволять звільняти працівника за відсутності доступу роботодавця до майна або засобів виробництва з незалежних від нього причин, що унеможливлює забезпечити працівника роботою.
Серед інших змін:
- уточнять статус посадових осіб органів місцевого самоврядування;
- регламентують повноваження начальників військових адміністрацій із кадрових питань;
- встановлять процедуру поновлення даних особових справ працівників, якщо їх знищили, втратили чи до них відсутній доступ;
- уточнять процедури дострокового припинення повноважень депутатів місцевих рад на окупованих територіях;
- урегулюють порядок відновлення призупинених трудових договорів
Депутати, які є ініціаторами Законопроєкту № 14063-2, вважають, що, на відміну від Законопроєкту № 14063, цей документ реально забезпечить права внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які втратили роботу через тимчасову окупацію територій, та одночасно вбереже країну від згортання реформи з децентралізації, тиску на місцеве самоврядування.
На сьогодні законодавство, яке регулює трудові відносини під час воєнного стану, не містить дієвого механізму, щоб урегулювати ситуації з працівниками, чиї робочі місця опинилися на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, немає:
- чітких правил —
- як проводити розрахунок із працівниками, які не можуть виконувати роботу через окупацію;
- як вести кадрову документацію, якщо особові справи працівників втрачені, знищені чи недоступні;
- права в односторонньому порядку припинити трудовий договір у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу за попереднім місцем проживання, що під окупацією.
Законопроєкт № 14063-2 пропонує усунути низку таких неузгодженостей і прогалин. Крім того, альтернативний варіант не дублює наявних норм законодавства. Так, стаття 36 КЗпП вже містить пункт 8-3, який визначає підставу для звільнення — відсутність працівника на роботі без поважних причин понад чотири місяці поспіль. Тому немає потреби вносити додаткову підставу про неможливість встановити місце перебування працівника. Для роботодавця вирішальним є факт виконання працівником трудових обов’язків.
Законопроєкт № 14063-2 не містить спірних норм, які, на думку авторів, підривали принципи незалежності місцевого самоврядування, що включені до Законопроєкту № 14063.
Також депутати планують забезпечити соціальні гарантії для ВПО. Зокрема, ВПО, які не мали можливості припинити трудовий договір відповідно до пункту 1 статей 36, 38, 39 КЗпП, зможуть припинити трудовий договір в односторонньому порядку, якщо на підконтрольній території України подадуть заяву про це до служби зайнятості.
Нагадаємо, що наразі ВПО можуть припинити трудові відносини через службу зайнятості, якщо планують набути статусу безробітного та отримувати допомогу з безробіття і соціальні послуги. Для цього подають до служби зайнятості заяву про звільнення на ім’я роботодавця. Датою припинення трудового договору вважають наступний день після дня, коли подали заяву. Відповідну норму містить Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII. Отже, Законопроєкт № 14063-2 фактично продублює її.
