Вимоги до змісту та укладення колективного договору встановлюють Кодекс законів про працю України (КЗпП), Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII (далі — Закон № 3356) та інші нормативні акти.
За законодавством немає положення про обов’язок укладати колективний договір, ця процедура — добровільна. Такий підхід відповідає ратифікованим Україною Конвенціям Міжнародної організації праці «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів» № 98 та «Про сприяння колективним переговорам» № 154 (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2006 № 2411/0/14-08/18).
Однак, щоб узгодити інтереси роботодавців та працівників, забезпечити стабільність трудових відносин, належні умови та продуктивність праці, рекомендовано укладати колективний договір. Якщо ж одна зі сторін (роботодавець чи працівники) ініціює проведення колективних переговорів, колективний договір укладати обов’язково. Будь-яка зі сторін письмово повідомляє іншу про початок переговорів; інша — зобов’язана розпочати переговори протягом семи днів (ч. 3 ст. 10 Закон № 3356).
За ухилення від участі в переговорах сторони несуть адміністративну (ст. 411 Кодексу України про адміністративні правопорушення) і дисциплінарну відповідальність (ст. 17 Закону № 3356).
Хто виступає сторонами колдоговору
Сторонами колективного договору є:
- роботодавець: власник або уповноважений ним орган (особа) чи фізична особа, яка використовує найману працю, та/ або її уповноважені представники, зокрема, представники відокремлених підрозділів юридичної особи;
- працівники: первинна профспілкова організація, що діє на підприємстві, в установі, організації, відокремлених підрозділах юридичної особи, або об’єднує працівників фізичної особи, що використовує найману працю, або представляє інтереси працівників, які працюють на підставі трудових договорів на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, а за їх відсутності — вільно обрані працівниками для ведення колективних переговорів представники (представник; ч. 1 ст. 12 КЗпП).
Якщо первинних профспілкових організацій кілька, ті утворюють спільний представницький орган на засадах пропорційного представництва (відповідно до кількості членів кожної) для ведення переговорів. Цей факт закріплюють угодою, про що письмово інформують власника або уповноважений ним орган, фізичну особу (ч. 2 ст. 12 КЗпП).
